У Полтаві не бракує талановитих музикантів. Одні грають просто неба, інші — у кав’ярнях чи артпросторах, а дехто починає свій шлях із університетської сцени. Саме в такому середовищі, серед студентів і викладачів Полтавського педагогічного університету, народився гурт «КАНТ».
Журналіст Михайло Михайлюк поспілкувався з учасниками гурту, які розповіли, як усе починалося, що надихнуло їх на створення музики та чому новий мініальбом «Синергія» став символом спільного творчого шляху й дорослішання.
Витоки гурту: студентський театр і Сковорода
Історія «КАНТу» бере початок у стінах Полтавського педуніверситету. Спочатку це була ініціатива чотирьох студентів — Вероніки Мороз, Олега Курінного, Софії Курінної та Захара Слинька. Їх об’єднала любов до старовинної музики, театру та пошуку автентичного звучання. Згодом склад змінився: тепер у гурті виступають Антон Дінець, Вікторія Матійцова та Захар Слинько.
Перші виступи відбувалися у студентському театрі «Факультет F» під керівництвом доцентки Ганни Радько. Саме під час підготовки до «Студентської весни» музиканти вперше виконали народний кант на слова Григорія Сковороди.
«Ми тоді грали імпрезу за мотивами творів Сковороди. І коли виконали пісню “Ой ти, птичко жолтобоко”, з’явилася ідея створити гурт, який би відроджував стародавню музику. Так усе й почалося», — пригадує лідер гурту Захар Слинько.
Саме тоді музика перестала бути для них просто хобі. Вона стала способом говорити зі світом, виражати себе і шукати власне звучання, поєднуючи фольклор і рок.
Репетиції, експерименти і «Синергія»
Музиканти жартують, що їхня репетиційна база — це студентський гуртожиток. Саме там, серед шуму та невимушеної атмосфери, народжуються більшість пісень. Інструментальні партії вони записують вдома у Захара, експериментуючи зі звуками та жанрами.
«У нашій музиці немає жорстких рамок. Кожна композиція — це експеримент. Ми не намагаємося вписатися в певний стиль, головне, щоб було щиро», — пояснює Антон Дінець.
Саме Антон, який займається музикою з шести років, привніс у гурт академічну глибину та імпровізаційну свободу. Це стало важливою частиною фірмового звучання «КАНТу».
20 жовтня гурт випускає свій перший мініальбом «Синергія». До нього увійшли три пісні — «Зомбі-кіт», «Коло річки / Кохаймося» та «Вибір». Усі вони різні за стилем, але поєднані спільною емоційною енергією.
«Ці треки — це голоси, які звучать у часи, коли хочеться мовчати. Вони суперечать і доповнюють одне одного, але разом створюють гармонію. У цьому і є наша синергія», — каже Слинько.
Музика без прагнення до слави
Для учасників «КАНТу» музика — це не індустрія, а спосіб спілкування. Вони не женуться за популярністю, натомість прагнуть щирості у звуці та слові. Їхні пісні — це емоції, спогади, невисловлені думки, що стають мелодіями.
«Ми граємо не для того, щоб нас знали всі. Ми просто хочемо бути почутими тими, кому близьке наше відчуття світу», — додає Вікторія Матійцова.
І навіть якщо «Синергія» стане єдиним релізом гурту, «КАНТ» уже вписав своє ім’я в полтавський культурний простір — як приклад того, що справжня музика народжується з щирості, дружби та любові до мистецтва.
