У центральній частині села Нова Михайлівка Решетилівської громади завершили роботи зі встановлення меморіальних стендів. Там розмістили інформацію про шістьох місцевих жителів, які загинули, обороняючи Донеччину, Луганщину, Харківщину та Запоріжжя. Про підготовку локації повідомив староста Піщаного, Славок та Нової Михайлівки Віктор Гилюн.
Урочиста церемонія відкриття, як зазначив староста, запланована біля будинку культури в полудень 21 листопада. На подію очікують близьких, друзів і побратимів полеглих воїнів.
Як у Новій Михайлівці створювали Алею Слави
Ініціатива розмістити меморіальні місця в селах громади виникла після звернень родин загиблих, пояснив Віктор Гилюн. За його словами, аналогічні стенди вже встановлені в Решетилівці, проте старшим родичам загиблих було складно діставатися до райцентру.
«Раніше подібні Алеї були відкриті в Решетилівці, у парку Перемоги, але багато літніх батьків та рідних не могли добиратися в районний центр. Тому громада вирішила встановити меморіальні знаки також у селах, де жили захисники. У Новій Михайлівці місце обрали в центральній частині села — біля будинку культури, де часто проводяться громадські та культурні заходи», — розповів староста.
На території Алеї передбачено портрети кожного з воїнів разом із короткою біографічною довідкою та зазначеними нагородами. Весною, уточнив Гилюн, планують додати декоративні рослини й троянди, а поряд передбачили простір, де можна вшанувати полеглих та залишити квіти.
Воїн Володимир Лісконіг
Володимир Лісконіг народився 1989 року в Молодиківщині й здобув середню освіту в Новій Михайлівці. Віктор Гилюн уточнив, що чоловік із юних років працював і мав репутацію майстровитого спеціаліста, який однаково добре давав раду техніці, будівельним роботам та господарству.
Через стан здоров’я Володимир не проходив строкову службу, але одразу після початку повномасштабного вторгнення вступив до Збройних сил України. Він воював на кількох напрямках — у Донецькій, Луганській та Запорізькій областях.
18 листопада 2023 року боєць загинув поблизу селища Новопрокопівка Запорізької області. Його посмертно відзначили орденом «За мужність» III ступеня. У загиблого залишилися дружина та маленька дочка.
Воїн Юрій Курин
Юрій Курин народився 1985 року на Рівненщині, а згодом разом із сім’єю переїхав до Молодиківщини. Він навчався в Острівській школі, пізніше отримав фах у Решетилівському професійно-технічному училищі №52.
«Юрій виріс у дружній родині. Працював на різних підприємствах, був спокійним, добрим і працьовитим. Строкову службу не проходив через медичні причини. 13 лютого 2024 року отримав повістку й став на захист України», — розповів староста.
10 травня 2024 року боєць загинув унаслідок бойової травми, отриманої в районі Невського Луганської області. Його нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Після себе Юрій залишив батьків, брата та сестру.
Воїн Віталій Супрунюк
Віталій Супрунюк народився 1990 року в Решетилівській громаді. Після навчання в Піщанській школі продовжив освіту у Харківському національному університеті МВС, де здобув спеціальність у сфері правоохоронної діяльності. Він досяг звання майстра спорту України та працював дільничним інспектором.
Із перших днів повномасштабної агресії, 24 лютого 2022 року, військовий добровільно вступив до лав Збройних сил України. Під час боїв під Авдіївкою 30 січня 2024 року Віталій виконував бойове завдання та загинув. Деякий час він вважався зниклим безвісти, а після повернення тіла навесні особу підтвердили за ДНК. Поховали захисника 13 липня 2024 року. У нього залишилися дружина, батьки та двоє малолітніх дітей — син Станіслав і донька Ніколь.
Воїн Мирослав Пінчук
Мирослав Пінчук народився 1987 року і здобув середню освіту в Новій Михайлівці. Після строкової служби продовжив навчання у Чернігівському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка на факультеті фізичного виховання. Він служив у десантних військах і до 2020 року обороняв Україну в зоні АТО та ООС.
«Був людиною високої честі, великої витримки та справжньої військової доблесті», — говорить Віктор Гилюн.
Після початку повномасштабної війни військовий долучився до спецпідрозділу СБУ «Альфа». Мирослав загинув 16 вересня 2023 року, виконуючи бойове завдання на Запоріжжі. Його поховали в Києві, але за проханням мешканців громади портрет воїна розмістять у Новій Михайлівці.
У загиблого залишилися мама, дві сестри та брат. Мирослава Пінчука посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Воїн Володимир Андрійко
Володимир Андрійко народився 1987 року. Спочатку навчався у Новомихайлівській школі, а пізніше — у Піщанській. Після цього закінчив Решетилівське професійно-технічне училище, здобувши фах автомеханіка. Строкову службу він проходив у Прикордонних військах.
За словами Віктора Гилюна, Володимир усе життя працював за спеціальністю, зарекомендував себе як відповідальний працівник і турботливий сім’янин. Повернувшись після служби до цивільної роботи, він одружився. У березні 2022 року чоловіка мобілізували, і він став бійцем 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Під час інтенсивних боїв біля міста Кремінна на Луганщині 16 березня 2023 року військовий загинув.
У захисника залишилися дружина, двоє дітей і батьки. Володимира Андрійка посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.
Воїн Олександр Книш
Олександр Книш народився 2000 року. Закінчив Новомихайлівську школу, а 10-11 класи навчався у Піщанській школі. Професію газоелектрозварювальника здобув у Решетилівському ПТУ. Після строкової служби в Збройних силах України працював водієм важковагових автомобілів. Перед війною став у чергу на службу в ДСНС.
На військовій службі Олександр отримав звання головний сержант.
«Олександр був добросовісним, врівноваженим і дуже працелюбним хлопцем. Після навчання і строкової служби успішно працював водієм на великовагових автомобілях, мріяв служити у ДСНС. Після початку війни був мобілізований і став головним сержантом. Побратими згадують його як чесного, вимогливого та справедливого командира», — додав староста села Нова Михайлівка.
12 березня 2025 року боєць загинув неподалік села Веселе Харківської області. На момент загибелі йому було 24 роки. Вдома його чекали батьки та кохана дівчина.
Скільки воїнів із села обороняє Україну
Понад пів сотні мешканців Нової Михайлівки нині служать у лавах оборони України. Із початку повномасштабного вторгнення загинули вісьмох захисників із цього села. Водночас загибель ще двох військовослужбовців поки що не підтверджена ДНК-експертизою, тому їх вважають зниклими безвісти. Їхні портрети планують додати до Алеї Героїв після офіційного повідомлення про загибель.
