Сьогодні Полтава зупиняється у хвилині мовчання, щоб згадати старшого лейтенанта Нацгвардії Віталія Грицаєнка – офіцера, який пройшов важкі бої за Маріуполь і загинув, захищаючи Україну.
Його історія – це шлях від школяра з Полтави до командира спецпідрозділу, що проявив себе у найжорстокіших боях сучасної війни. Його ім’я назавжди вписане у новітню історію країни.
Дитинство, вибір професії та перші кроки служби
Віталій Грицаєнко народився 3 серпня 1990 року в Полтаві. Тут закінчив школу №20 імені Бориса Серги, далі вступив до Харківського національного університету внутрішніх справ, де вивчав право. Жив і працював у Харкові.
Коли у 2014 році Росія розпочала агресію проти України, він одним із перших став на захист держави. Добровольцем приєднався до оборони, служив навідником мінометного взводу в Маріуполі. Його професіоналізм та самовідданість дозволили йому швидко вирости до старшого лейтенанта та зайняти посаду заступника командира з бойової і спеціальної підготовки окремого загону спецпризначення НГУ «Азов».
Маріуполь: найважчі дні
Початок повномасштабного вторгнення застав Віталія у строю. 27 лютого 2022 року він разом з побратимами зустрів морський десант окупантів. Протягом двох діб бійці відбили чотири спроби висадки.
Сам офіцер у цих боях знищив дев’ять російських загарбників.
1 березня він знову вийшов на рубіж оборони. І вже цього дня з РПГ-22 підбив танк противника, а також ліквідував близько двадцяти солдатів зі стрілецької зброї. За злагоджену роботу підрозділу вороже угруповання повністю знищили.
15 березня група під його командуванням вступила у нерівний бій з технікою та чисельними силами російської армії. Протягом перших хвилин оборонці знищили кілька одиниць бронетехніки та десятки окупантів. Віталій особисто підбив дві бронемашини типу «Тигр» та взяв у полон офіцера РФ.
Останній бій
У ніч на 19 березня бійці «Азову» провели ризикований рейд у тил російських сил. Було ліквідовано командний пункт ворога, склади боєприпасів, танк, іншу бронетехніку та кілька десятків військових РФ.
Під час бою в Лівобережному районі Маріуполя уламок міни влучив Віталію в обличчя. Він загинув миттєво – у бою, оберігаючи Україну.
Прощання та вшанування
Прощалися з офіцером у Києві на базі «Атек», а також у Полтаві біля Свято-Успенського собору. 6 листопада 2022 року його поховали на Алеї Слави Полтавського міського кладовища.
Сьогодні його ім’я згадують як символ мужності та незламності. Він віддав своє життя, щоб Україна жила.
Вічна пам’ять Герою!
