У Диканці відбувся захід, присвячений 110-річчю від дня народження відомого українського художника-пейзажиста Василя Непийпива. Подію провели в картинній галереї імені Марії Башкирцевої під назвою “Відкрити очі і душу”.
Ювілей митця цього року відзначають на державному рівні – відповідно до постанови Верховної Ради про пам’ятні дати і ювілеї на 2026 – 2027 роки. Ініціаторами вшанування виступили Міністерство культури України та Український інститут національної пам’яті.
Під час зібрання говорили не лише про біографію художника. Йшлося про його шлях, силу таланту, духовну стійкість і вміння зберегти світло навіть після важких життєвих випробувань.
Директорка Диканського історико-краєзнавчого музею імені Д.М. Гармаша Наталія Дзюба наголосила на особливому статусі його творів:
“Пейзажі Непийпива вже десятки років користуються великим попитом серед президентів, міністрів, державних та регіональних керівників, відомих бізнесменів і колекціонерів. З кожним роком стає все важче придбати оригінальні роботи художника з Полтавщини, вартість яких постійно зростає. Його картини зберігаються в музеях України, Європи та світу. У галереї імені М.К. Башкирцевої в Диканьці є полотна зрілих років, але вони нагадують про дитинство митця на берегах Ворскли, біля Гавронців – батьківщини Марії Башкирцевої”, – розповіла вона.
Про міжнародне визнання художника говорила й наукова співробітниця музею Марія Ус. За її словами, за оцінкою Арт Екосистеми “Надихаюча Україна” Непийпиво входить до 25 найуспішніших і найвідоміших художників України ХХ століття.
“«Надихаюча Україна» об’єднує мистецтвознавців, меценатів, колекціонерів і художників. Про творчість нашого земляка вони створили альбом «Даруємо Натхнення Світу», де представлена колекція його картин «Розквіт». Ці полотна отримали експертно-атрибуційний висновок провідного мистецтвознавця В.І. Цитовича”, – зазначила Марія Ус.
У музеї підкреслюють, що зустріч пройшла неформально й щиро.
“Захід відбувся у теплій, душевній атмосфері – з живим спілкуванням, щирими емоціями та щедрим обміном думками. Це була не просто зустріч із мистецтвом, а можливість по-справжньому відкрити очі і душу, побачити за полотнами Людину й Час”, – йдеться в повідомленні музею.
Шлях митця і його полотна
Василь Непийпиво народився 10 січня 1916 року в селі Кам’янка, яке нині входить до Диканської громади Полтавського району. Перші кроки в мистецтві зробив у полтавських художників Матвія Донцова, Івана Орлова та інших, а згодом закінчив Харківську художню студію.
У 21 рік він уже працював оформлювачем у Полтавському музично-драматичному театрі. Був учасником Другої світової війни. Після неї став одним із провідних художників Києва, займався оформленням міста та активно брав участь у виставках з 1951 року.
Його етюдні картини відтворювали українську архітектуру й природу. Роботи відзначалися епічністю, романтизмом і багатством кольору, особливо в пейзажах. За життя митець створив понад тисячу робіт у жанрах пейзажу й натюрморту.
Серед найвідоміших полотен – “Ромашки”, “Керченська протока”, “Вид на Тарасову гору”, “На березі Дніпра”, “Три дуби”, “Полтава”, “Річка Ворскла”, “Загородський собор”, “Село на Полтавщині”, “Вранішні хліби”. Його картини зберігаються в Національному художньому музеї України в Києві та в музеях Волині, Житомира, Запоріжжя, Івано-Франківська, Умані, Дніпра, Харкова й інших міст.
Сам художник так пояснював свою любов до пейзажу:
“…в більшості я обходжусь без людської присутності. Пейзаж дозволяє це – природа мисляча, вона дає змогу і великі ідеї передавати без присутності людини”, – писав Непийпиво.
У 1982 році він отримав звання народного художника України. Помер 19 січня 2007 року в Києві, де провів більшу частину життя.
Просвітницьке зібрання в Диканці стало не просто згадкою про ювілейну дату, а нагодою знову побачити в його полотнах не лише краєвиди, а характер епохи й людину, яка вміла говорити з світом мовою природи.
