Під час річного звіту в Полтаві секретар міськради та виконувачка обов’язків міського голови Катерина Ямщикова несподівано відійшла від теми Круглої площі і заговорила про значно ширші речі. Вона пояснила, у яких умовах заходила у владу і чому на її місце тоді не вишикувалася черга охочих.
За її словами, на момент обрання секретарем міськради фактично не було альтернативних кандидатів, бо відповідальність була занадто важкою, а проблем – занадто багато.
Свою позицію вона виклала у довгому емоційному фрагменті виступу.
“Військовий стан – це не таке життя, яке ми жили до повномасштабного вторгнення. Тоді можна було говорити тільки про розвиток, правда? А тепер ми говоримо про базове утримання, ми говоримо про базові потреби. І насправді зараз ми виходимо на точку нуль. На точку нуль, до фундаменту доходимо, до бази.
Бо дуже важливо любити своє місто. У нас є за що його любити, є локації, які можна показувати і в них закохуватися. Ніхто його не полюбить, якщо ми не полюбимо.
І тут дуже важливо… Всі ж, напевно, дуже швидко забули: я прийшла – 95 одиниць техніки на штрафмайданчику. Дві великі бази забрані, «віджаті» у міста приватними компаніями. Знає про це місто? Без жодної одиниці комунальної техніки, без баз. І просять що? Просять, щоб було прибрано, просять, щоб сніг чистився, просять, щоб працювало. А якщо бази немає?
Ви думаєте, повірте, якщо би було все по-іншому, то, мені здається, набагато б швидше хтось би зголосився, очолювати громаду в такий час, а не тоді, коли вже, вибачте, стала компромісною особою взятися просто, в цю упряжку.
Тому любімо наше місто, воно достойне, воно прекрасне. Робимо позитивні кейси, говоримо про хороше, тому що, їздячи по багатьох містах України, повірте: наша Полтава прекрасна”.
Фактично Ямщикова дала зрозуміти: її прихід у керівництво міста був радше вимушеним компромісом, а не результатом ажіотажу навколо посади.
Як обирали секретаря і хто з ким торгувався
Втім, політична картина на момент її обрання виглядала складніше, ніж у версії, озвученій під час звіту.
Відправною точкою стала вказівка з Києва по лінії президентської вертикалі замінити на посаді секретаря міськради представника «Європейської Солідарності» Андрія Карпова.
Після цього в середині фракції «Слуга народу» почався внутрішній відбір кандидатів. У фіналі залишилися двоє:
- голова фракції Антон Ярмолюк
- депутатка Катерина Ямщикова
Ярмолюк висунув умову – прибрати з влади окремих представників партії «За Майбутнє». За інформацією його команди, йшлося про такі кадрові вимоги:
- звільнення головного архітектора Миколи Шевельова
- звільнення керівника КП «Полтава-сервіс» Дениса Поліщука
- звільнення керівника Інспекції з благоустрою Максима Малька
- звільнення заступника голови Подільської райради Сергія Бойка
Катерина Ямщикова обрала іншу тактику. Вона не стала вимагати усунення людей «За Майбутнє» і не наполягала на великій квоті впливу на департаменти та управління.
Формально частина сфер залишалася за «слугами», але на практиці контроль над ними перейшов до фракції «За Майбутнє». Показовий приклад – департамент освіти.
Ключові домовленості відбулися не в Полтаві, а в Кременчуці. Саме там Ямщикова зустрічалася з народним депутатом Юрієм Шаповаловим – лідером «фіолетових».
Суть неофіційного договору проста: Ямщикова не заважає «За Майбутнє» керувати Полтавою, а партнери не голосують за її звільнення з посади. Ця домовленість діє й досі.
Щоправда, за словами окремих експертів, команда «За Майбутнє» інколи порушує негласний пакт. Депутата Сергія Капліна регулярно спрямовують на публічну критику Ямщикової під час комісій і сесій.
Під час одного з останніх засідань, коли Каплін почав погрожувати оприлюднювати імена депутатів, які передали кросовери ДСА у Полтавській області, ситуація змінилася. З ініціативи голови фракції «За Майбутнє» Євгена Диканя Капліна позбавили права на виступи.
Ще у липні 2023 року прогнозували: новий секретар міськради отримає «електричний стілець» – формальну посаду без реальної влади, але з повною відповідальністю за всю публічну критику. Так у підсумку і сталося.
Більше того, за логікою подій, саме таку модель закладали ще у 2023 році – за мовчазної згоди всіх сторін кулуарної угоди.
Тому твердження, що ніхто не хотів іти на посаду, виглядає не зовсім коректним. За крісло точилася жорстка політична боротьба. Просто перемогла не найжорсткіша позиція, а найбільш гнучка.
У підсумку в крісло секретаря міськради ніхто нікого силоміць не садив. Руки не заламували. Була політична гра, у якій виграла кандидатка, готова домовлятися.
І тепер саме вона – публічне обличчя влади, яке приймає на себе основний удар критики, навіть якщо реальні важелі впливу часто перебувають в інших руках.
