У Полтавському театрі імені Миколи Гоголя до Дня Гідності та Свободи готують прем’єру вистави “Галушки. Полтавські історії. Перші дні війни”. Показ запланований на 21 листопада о 18:00. Глядачів розмістять прямо на сцені, а актори під час дії власноруч готуватимуть галушки та запропонують наприкінці долучитися до спільної вечері.
Режисер постановки Владислав Шевченко пояснює, що в основу лягли три історії про перші дні російського вторгнення, пов’язані з Полтавою. У розмові з журналістом 0532.ua він розповів, як виникла ідея вистави та чим вона різниться від попередніх робіт.
Шевченко підкреслює, що галушки обрали невипадково, оскільки вони давно стали символом міста. За його словами, прагнення поглибити цей образ пов’язане з тим, що традиції формують культурну ідентичність, яку українці нині захищають.
“І зараз я вирішив підняти цю драматургічність на новий рівень і глибше її розкрити. Традиції формують нашу свідомість, вони є фундаментом культури та нації. А нашу націю зараз намагається знищити ворог. Тому коли ми захищаємо свої традиції, бережемо їх, примножуємо і сміливо про них говоримо, ми одночасно зберігаємо культурний фонд”.
У постановці галушки використовуються і як художній прийом: актори, розповідаючи про початок війни, готуватимуть їх на сцені, а відвідувачів у фіналі запросять до спільного частування.
Однією з важливих особливостей вистави стане розміщення глядачів безпосередньо на сцені. Підготують 60 місць – стільки ж порцій зможуть приготувати актори.
“Це не новаторство для мене – подібний прийом я вже використовував у виставі «Маруся Чурай». Але цього разу ситуація більш інтимна: людей майже вполовину менше, і кожен може відчути себе частиною дії”.
У постановку увійдуть три історії. Одна розповідає про перші дні повномасштабної війни в Миргороді, де обстріляли авіамістечко. Інша висвітлює, як Полтава приймала переселенців. До цього також додадуть особисті свідчення людей, зібрані протягом року.
Режисер визнає, що окремі події залишилися поза межами вистави через брак достовірних джерел.
“Про цю подію всі знають, але не знайшлося людей, які б розповіли мені це так, аби це можна було використати в драматургії. На жаль, ця тема у нас не буде розкрита”.
Над постановкою працювали впродовж календарного року. За словами Владислава Шевченка, спершу він сподівався, що прем’єра не знадобиться, якщо війна завершиться, однак роботу довелося продовжити. Історії збирали шість місяців, написання п’єси тривало ще три, а текст кілька разів суттєво змінювався.
“Не так сталося, як гадалося. Історії збирали близько шести місяців, а написання п’єси тривало ще три. Текст переписувався безліч разів, іноді зміни відчували навіть актори на репетиції”.
У виставі поєднуються елементи музичного та класичного театру. Глядач побачить вокальні й танцювальні номери у виконанні трьох вокалістів, чотирьох драматичних акторів і шести балетних артистів. Репетиційний період тривав приблизно місяць.
